Космос

Таємниці заводу «юпітер»

Інша життя “Юпітера” почалася після аварії, і вона не менш цікава – цілих десять років після аварії в адміністративних корпусах заводу існували сектерные і напівтаємні лабораторії вчених, де досліджувалися різні методи дезактивації території і розроблялися дозиметричні прилади. Загалом – це неймовірно цікавий об’єкт.

Як з’явився завод «Юпітер» і чим він займався.

Завод “Юпітер” з’явився на околиці міста Прип’ять в 1980 році. Оскільки завод не був містоутворюючим підприємством (їм була ЧАЕС ім. Леніна), і до того ж був полусекретным заводом, що працюють на оборонку – ви майже не знайдете його згадок в розповідях колишніх прип’ятчан та інших евакуйованих із Зони людей. Хоча факт залишається фактом – тисячі жителів Прип’яті до аварії були так чи інакше пов’язані з цим заводом.

Офіційно “Юпітер” вважався філією київського заводу “Маяк” і виробляв всяку мелочевку для аудіоапаратури – деталі лентропротяжных механізмів для побутових радянських аудіомагнітофонів. Але насправді це було лише прикриттям для основної діяльності заводу – на “Юпітері” розроблялася і вироблялися ЕОМ для обчислювальних комплексів військових систем ППО, чорні скриньки для військових літаків та обладнання для КДБ.

Під час аварії на ЧАЕС “Юпітер” сильно постраждав – завод знаходиться на південно-західній околиці Прип’яті, і завод сильно зачепило краєм так званого “західного сліду” викиду. Після робіт з дезактивації (які дали більш-менш прийнятний результат) завод передали у відання підприємства “Спецатом” – після чого тут почалися дослідження дозиметричного обладнання та розробка робототехніки для об’єкта “Укриття”.

А тепер давайте подивимося, як виглядали два життя заводу “Юпітер”.

Що робили на «Юпітері» до аварії на ЧАЕС.

Нині вже досить складно розділити приміщення “Юпітера” за призначенням – в яких із них проводилися доаварийные роботи, а у яких – післяаварійні, але хоча б приблизно це зробити можна. Основні доаварийные роботи “Юпітера” велися в численних великих цехах об’єкта, зведених з тих же усіяних дрібної біло-синьою плиткою “ірискою”, що і стіни ЧАЕС. “Юпітер” зводився одночасно з атомною станцією і, швидше за все, тією ж самою організацією-забудовником.

Всередині цехів можна побачити залишки потужного радіоелектронного виробництва. Ливарних вагранок на “Юпітері” не було – але на радіоелектронного заводі вони і не потрібні. Зате в цехах можна побачити залишки потужних систем примусової вентиляції – фарбовані у синій колір повітроводи великого діаметру, які зазвичай приєднувалися до відцентрових вентиляторів в окремих вентиляторних приміщеннях.

Рукава повітроводів підходили до окремим робочим місцям, подекуди можна навіть побачити розтруби витяжок – це абсолютно точно залишки доаварійний секретного військового виробництва, так як після 1986 року ніякі нові вентиляційні системи на “Юпітері” не монтувалися. Припущу, що у даному цеху з потужною витяжкою проводилися якісь роботи, пов’язані зі складанням мікросхем.

А ось в цій частині цеху розміщувалися, швидше за все, металорізальні верстати (свердлильні, фрезерні та токарні) і проводилися роботи по, наприклад, виготовлення корпусів того чи іншого обладнання, яке проводилося на “Юпітері”. Про це говорить і компонування приміщення, і розташування кабельних трас, і ще деякі деталі навколишнього оточення.

В цілому, цехи й інші приміщення “Юпітера” являють собою типовий приладобудівний завод, в якому виконувалися два основних технологічних процеси – збирання та підготовка корпусів для обладнання (пов’язаного зі слюсарними роботами), а також збірка і монтаж радіоелектронних плат – ці роботи були тісно пов’язані з пайкою (що вимагало потужних витяжних систем).

У боксах, що прилягають до основних цехах заводу, ще й зараз можна виявити залишки якихось радіоелектронних пристроїв, корпусу і плати яких валяються між металевих стелажів з радиотеталями і каркасами блоків апаратури:

Залишки колись секретного виробництва – каркаси якихось шаф і окремих блоків пристроїв.

А у деяких приміщеннях можна виявити навіть розкриті сейфи, в яких колись зберігалася секретна технічна документація, пов’язана з виробництвом “вироби номер такий-то”. Втім, найцікавіші документи давно вивезли – на верстаку в центрі кадру залишилися лише деякі технічні журнали і напис “батьківщині – ударну працю! “.

Призначення деяких приміщень зараз вже складно визначити з-за їх повного дестроя – ось над цим приміщенням заводу разрушиласть покрівля, і помаранчеві металеві шафи электроввода валяються на зеленому моху, що відмінно розрісся на бетонці заводського підлоги.

В одному з центральних цехів заводу існувала рекреаційна зона для працівників – вона була побудована у вигляді зігнутої стіни з гіпсовим барельєфом, що зображують гусей в польоті. За зігнутим бордюром біля барельєфа найімовірніше, колись містився фонтан або просто невеликий декоративний басейн.

А ще в корпусах заводу можна побачити залишки автоматів для продажу газованої води – не виключено, що на заводі вона була безкоштовною, і в такому випадку автомат міг побут перенастроєний з трикопієчної монети на спеціальні жетони, або просто наливати воду за звичайним натисканням на клавішу видачі.

Ну а ми тим часом виходимо із заводських цехів, і, проходячи повз залишків важкої техніки, що брала участь в ЛНА (ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС), йдемо у бік АПК (адміністративно-побутового корпусу) заводу, в якому вироблялися основні післяаварійні роботи і дослідження. По-моєму, вони набагато цікавіше, ніж доаварийные роботи “Юпітера”.

Друга життя заводу «Юпітер».

Друга життя заводу “Юпітер” почалася незабаром після аварії – коли АБК, цеху і основні виробничі потужності заводу були передані підприємству “Спецатом”. Фактично, завод “Юпітер” в тому чи іншому вигляді працював як мінімум до 1997 року – це підтверджує й інформація з відкритих джерел в інтернеті, і знайдені особисто нами документи, останні з яких датуються саме 1997 роком.

Більше того – для працівників “Спецатома” була виділена окрема багатоповерхівка в Прип’яті, яка більше 10 років після аварії на ЧАЕС функціонувала в якості гуртожитку. У будинку було світло і вода, а вікна за тодішніми правилами техніки безпеки були заклеєні поліетиленовою плівкою. До 1998 року в Прип’яті працював басейн “Лазурний” – яким користувалися в тому числі і працівники “Спецатома”, що жили в зазначеній багатоповерхівці і працювали на “Юпітері”.

15. Частина підприємства “Спецатом” розміщувалася в АПК “Юпітера” – в основному, на нижніх поверхах порожнього будівлі АБК, близько до заводської прохідної.

Прохідна “Юпітера” зараз виглядає ось так – тут збереглися деякі плакати зі спецсокращениями і абревіатурами – але складно сказати, чи належать вони до доаварийному періоду (часу функціонування заводу як оборонного спецоб’єкту), або до послеаварийному періоду (коли “Юпітер” функціонував як приміщення для “Спецатома”).

Довгі коридори і які перебувають тут же, приміщення, які починаються на АБК одразу за прохідною – абсолютно точно були задіяні “Спецатомом” в період 1986-1997 років. Стан приміщень жахливе – але якщо добре пошукати, то дещо можна знайти.

Ось, наприклад, регламент робіт в лаботаториях, датований 1997 роком. Як мінімум, в цьому році “Юпітер” ще функціонував як спецпідприємства, на якому проводилися різні секретні дослідження і роботи.

Спасибі за