Родина

Не зрада -20

Поки ми з Іваном їхали додому, подзвонила моя мама, дивним чином кудись квочка на всі ці дні.

-Христино, а ти де? – спитала вона вкрадливо, розуміючи, що час вже вечірній, а я, судячи з фоновим звуків, не вдома.

-Їду в гості, – відповіла їй, не бажаючи лякати подробицями подій у моїй квартирі. – Зараз я була в лікарні у батька. У нього напад стався, і ось тільки вдень тато прийшов у себе.

-Та що ти? ! А ось мені його не шкода! – випалила мама. – Знайшов цю . і радий старатися! Я скільки разів йому говорила: “Саша, вона просто тягне з тебе гроші! Ти їй сто років не здався! ” Але ні! У них любов!

Іван чув усю ту тираду, що так гнівно видавала в трубку моя мама. Мені навіть соромно стало, що вона так поводиться!

-Стривай, мам. А ти знаєш його Дашу? – запитала прямо.

-Його Дашу! – одразу вигукнула мама. -Так її стать нашого міста знає! Він крутить з нею з тих пір, як я був у вас в гостях. У тебе, точніше. І все-таки вона його доводить до могил-ки! Яка і так діє планомірно! Ну, що ж. Я відмовляти його від цієї жінки більше не буду! Нехай буде так, як буде!

“НЕ Зрада” Глава 20.

Ми ніколи раніше не говорили про батькової коханки. Більш того, від мене батьки інформацію про Дашу довгий час приховували навіщо-то.

У той раз, коли мама приїжджала до мене в гості, я вже жила з Робертом в нашій квартирі. Я знала, що вона приїжджала не від того, що скучила за мене або рідному місту на чужині.

Мама втомилася від чвар зі своїм “імпортним” чоловіком. Вона серйозно хотіла зійтися з отцем, але той вже крутив роман з більш молодий і цікавою для нього Дариною Петрівною. І, само собою, об’єднання моєї сім’ї розладналося. Мама повернулася до чоловіка, хоча збиралася залишитися тут.

Вона забула батька назавжди. Спілкуватися з ним мама перестала, хоча зв’язок вони намагалися підтримувати і домовилися залишитися після розлучення в дружніх відносинах.

А ось тільки злилася зараз так, ніби все почуття ще свіжі.

-Дивись, перевір всі документи! Я впевнена, що твій батько вже й майно своїй коханці відписав! – сказала мама.

-Якщо він захоче мене позбавити всього, то питати не стане, – хмикнула я.

-Добре хоч квартира на тебе оформлена, а то у твого батька біс в ребро і терміново треба все якоїсь Маш-Даші відписати!

-Все, мама, вистачить, – сказала їй, бачачи, що розмова затягнулася і ми вже під’їжджаємо до будинку. -Скажи, якщо знаєш, хто така ця Даша?

-Адвокатша відбулася! Ходила там, захищала кого-то по одному справи і раптово з твоїм батьком закрутила роман! ***.

Мама вилаялася дуже жваво. Іван посміхнувся, вийшов з машини і відкрив мені двері.

-Бережи себе донька і тримай вухо гостро! Такі акули, як вона, завжди домагаються свого.

Поки він ставив своє авто у гараж, я по-хазяйськи відкрила двері, пройшла всередину. Через кілька хвилин увійшов і сам господар.

-Пробач, що став свідком нашої сімейної драми, – посміхалася йому.

-Однак, твоя мачуха не так проста! І як же ти її не знаєш? Адже ви в одній сфері крутилися. Містечко невелике. Невже, не перетиналися?

Freepic

-Ні, – знизала плечима. -Не пригадую таку, що-то. Ну, якщо тільки вона не Даша зовсім!

-Може, і не Даша, – чітко промовив Іван, знімаючи куртку і розміщуючи речі в шафі. -Дивлячись, який у неї інтерес до твого батька. Після Каті я вважаю, що Даша – це звичайна шлюбна аферистка.

Її слова закарбувалися в пам’яті. Але зараз нам потрібно було не менш цікавий захід. Я повинна була познайомитися з однокласницями тієї самої Каті Смирнової, яка безжально підставила мене.

-Але, спочатку вечерю, – скомандував Іван. -Не можу ж я морити свою прекрасну гостю голодом, адже так?

Їжу він приготував сам. А я, як гостя, сиділа і спостерігала за вправними рухами чоловіки тут же, в кухні.

-Ти так чудово справляешь, – похвалила Івана.

-Дякую, а от моїй дружині все вічно було не так! – зітхав Іван.

-А як ви познайомилися з Катею? – запитала раптом.

-Дик, банально, – відповів він. -Вона прийшла до мене на співбесіду, але не підійшла. А потім якось випадково ми зустрілися в ресторані. Я обідав зі своїм знайомим, а в кінці вечері до мене підійшла Катя.

-І ти повірив у це банальне підлаштований знайомство? – посміхнулася я. ,

-Виходить, я прорахувався. Хоча, розумів, – важко видихнув він. – У нас як-то швидко все закрутилося, вона сказала, що тітка її з дому жене. А я захотів побути героєм для Каті, чи що. Вона приїхала сюди, роботи стало просто безліч, ми не бачилися днями. Потім, я якось прийшов в будинок. Застав її за чаєм зі своїм начальником охорони. Але це ж не зрада, просто випити чай у відсутності чоловіка? !

-Не зрада, – похитала я головою.

-А потім Валера як і сам звільнився. Сказав, що колишній товариш його на роботу покликав. А я відпустив. І з Катею вже все йшло погано. Ми перестали один одного чути, з тіткою вона раптом помирилася. Зачастила до неї. А я вже розумів, що це і не любов була між нами.

-Для мене ти справжній герой, – сказала ніяково, коли Іван підійшов до мене.

-Я радий, що ми зможемо допомогти один одному. І знову знайдемо те, що втратили. Хоча, у тебе все складніше. Любов, дитину не повернути.

А я вже задумалася, чи любила я Роберта. Слова Івана знайшли дуже сильний відгук у моєму серці. Чим більше часу ми були разом, тим більше я розуміла, як Каті пощастило. І чому вона зрадила чоловіка? !

Смачна вечеря зайняв приблизно годину. А вже потім, коли стіл був приведений в порядок, а Іван копався в ноутбуці на дивані, я поспішила до перегляду захоплюючого кіно.

-Христина, я здається знайшов Мусю! – закричав Іван з вітальні.

Я прибігла, ніби Муся повинна була стояти тут же, поруч з ним.

-Дивись-но. Тільки це не Муся. А моя спокусниця Ногина. Уяви?

На

-Вона брюнетка, -озвучила вголос те, що отже було очевидно.

-Так, у перуці до мене в гості приходила, виходить. Подружка моєї дружини, а я стало бути той самий кактус. Ось Катя заморочилась. Однокласницю залучила, щоб у мене за шлюбним контрактом всі відібрати!

Він розсміявся, а от мені було не до жартів. Я дізнавалася її обличчя. Я бачила її зовсім недавно, але не дізналася з-за шо*ка. Цей кирпатий ніс, темне волосся розсипалися по моєму ліжку, а очі дивляться на мого Роберта!

На

-Ти не повіриш, – видавила я. -Але це та дівчина, яка перекидалася з Робертом в нашому домі. Але я не розумію.

-Виходить, Катя добивала тебе вже коли підсунула взято-ку в твої документи? – подивилася на мене чоловік. -Мені ясно, що ти такого їй зробила! Навпаки, допомогла виграти суд, віджати майно! .

-Мені треба поговорити з Робертом, – сказала, дивлячись в очі Іванові. -Якщо він погодитися, звичайно.

-Не думаю, що це хороша ідея. Вже точно не вночі, Христина.

Іван хитав головою, а у мене дозрів ще один план. Але теж доведеться почекати до ранку. Сидячи поруч з ним на дивані, я набрала мою добру подругу. Сподіваюся, вона мені допоможе.

-Алло, Христина! Я вже лежу! – капризно простогнала в трубку Юлія Вікторівна.

-Юль, допоможи мені в останній раз, а? – попросила її благально.

-Я не шукач, Кріс! Що ти взагалі думала про себе? !

-Мені потрібен твій Вовчик, – сказала, маючи на увазі коханого чоловіка Юлії Вікторівни.

-Тобто, ще й мужика мого напружити вирішила? ! Ну, ти подруга даєш! – зареготала Юля. -Дивись, тут вже я вимагатиму не шоколадку, за мої послуги.

Вона передала трубку, і зевающий голос її вічного бойфренда Вовки відповів коротко: “В апарата. Що у вас там сталося? “

Ще багато цікавих оповідань

Мій

Мій

Підписуйтесь на канал і ставте лайки. Завжди рада вашій підтримці! ! З любов’ю, Міла